Істинний християнин знає гріховність своєї природи, її природну схильність до гріха. Він не покладається на свою праведність, не довіряє їй. Він знає, що не може своєю силою позбутися гріхів, тому повністю сподівається на святість Христа. Постійно, серйозно, з розбитим серцем сповідує гріхи, поглиблюючи своє покаяння. І що ясніше бачить чистоту Христа, то більше Христос стає її опорою. Тільки самовпевнена людина може сказати: «Я чистий, я святий», таким чином показуючи, що в неї немає Захисника. Нам немає потреби перераховувати свої добрі справи. Вони записані в пам’ятній книзі. Слово Боже і характер Ісуса – наше мірило і підстава. Ми не повинні протистояти волі Божій. Послух – це плід, який виходить від любові з нашого серця. Воно несвідомо і змінює наш характер.
