Продовжуємо повторне вивчення проповіді про спільність. Було підкреслено, що загальна спільність неможлива, якщо кожний немає спілкування з Небом. Зроблено підсумок 3-х перших аспектів єдності. 1). Христос увійшов в наш човен як людина, відклавши Божу силу, щоб запросити нас до човна Отця. Він повністю покладався на Божу силу і мудрість. 2). Ми повинні дозволити Господу розділити наше життя з Ним, щоб ми розділили Його життя. Це означає радіти або страждати з іншими; співчувати, ділитись своїм досвідом; розділити Його цінності, шляхи, думки; плакати з тими, хто плаче — плакати над гріхами. Треба протидіяти незадоволенню, жалю до себе, наріканню. Відкласти власну мудрість. Усвідомити, що Бог — джерело. 3). Єдність будується на взаємних порадах. У безлічі порадників — безпека. Єдність руйнується, якщо ми не прислухаємось до думок інших, не поважаємо їх, не готові відмовитись від того, що нам заважає. Коли хтось не бажає думати, необхідно старатись залучити його до процесу мислення. Бути відкритими до порад, бажати змін. Бути вдячними, наповненими любов’ю, розуміти Божі шляхи. Бажати знати, що думають інші, бути чесними. Це дає свободу спілкування, яка усуває страх.
