В притчі про таланти змальовані дві групи слуг: ті, хто прийняли Христа і Його праведність і ті, хто закопали талант і приймають Бога як жорстокого пана. Ті. хто прийняли любов Божу, самі наповнилися нею, силою і вдячністю. Під дією Святого Духа в них  пробуджується вірність, відданість, зростає віра. Вони виконують роботу з радістю і любов'ю, повертають Богові помножені таланти. Їхня нагорода — працювати з Богом, бачити спасенні душі. Бог щасливий, тому що вони є членами Його сім'ї і мають успіх. А, ті, хто закопав таланти, бояться не догодити панові, бачать себе його жертвами. Тому, нічого не роблять і зосереджені на собі. Або, якщо і виконують якусь роботу, то своїми силами і з неправильним духом. Вони борються з Богом за владу, намагаються довести, що можуть працювати без Його допомоги. Далі...

Один талант або незначні речі не задовольняють людей з амбіціями. Вони бажають великих справ. Але саме докладність у дрібницях формує характер для виконання великої Божої роботи. Амбіції християн — привести людей до Бога. Навіть, при творінні землі, Господь поєднав різноманітні малі речі у велику єдність, яка базується на Його законах. Божа вістка — це дар. Вивчаючи її, ми наповнюємось любов'ю і розумінням того, що у Бога немає нічого неважливого. При цьому з характеру усуваються лібералізм (недбалість) і законництво (бажання догодити Богові без любові). Далі...